Поляків десь 20% (десь 36 сімей) від загальної чисельності, 8 єврейських сімей, усі інші то українці. В Березовиці на той час (ше за Австрії) було лише три сім’ї. Були й такі, що приходили із заходу, жили десь біля Рогатина. Кожному хто приходив у селі давали прізвисько, переважно погане, приїжджих місцеві не любили. Але він маючи здібності, став війтом села чи то навіть не він, а його діти, не знаю точно.
Біля магазину… (мова про польське кулко) а колись як було, продавали тюльку, горілку, і всі люди, які йшли з роботи були в засмальцьованому одязі, а це трактористи, шофери, слюсарі. Інтелігенції було мало.. Круглий рік ходили в кірзових чоботях, в спецовках, в цайгових костюмах (вони коштували 6 рублів), на голові мали кашкети, мене вразило, що всі вони були засмальцьовані, не мали гардеробів чи чогось подібного…втомлені після роботи купляли горілку, сільотку, яку завертали в такий товстий коричневий папір. В магазині стояв рулон, мабуть важив зо пів тонни, посередині так збоку стояв і в нього все заверталося. Той папір був досить товстим, що коли його ставили на вагу то напевне додатково заробляли. Мова про 1962 рік та людей, які на той час жили у Березовиці. Все це поїдання тюльки і випивання відбувалося біля каплиці. От така картина була перед моїми очима…